Вафлі зі шпинату

Коли я вперше збила шпинат прямо в тісто для вафель, не була впевнена, що з цього щось вийде — уявляла собі болотисту зелену кашу. Натомість листя майже повністю розчинилося, залишивши тільки колір і легкий мінеральний присмак, який чудово поєднується з підсмаженим борошном. За десять хвилин переді мною лежали вафлі кольору весняного газону — хрусткі по краях, м’які всередині.

Мене підкупила у цьому рецепті не сама ідея зробити щось зеленим — фарбувати млинці харчовим барвником вміє кожен, — а те, що шпинат тут дійсно працює. Він додає вологи, тож води можна взяти трохи менше, а його природний цукор допомагає краям карамелізуватися темніше, ніж у звичайної вафлі. Цільнозернове борошно не дає тісту стати гумовим — а це реальний ризик, щойно в тісто потрапляє овочеве пюре.

Я готую ці вафлі, коли хочеться чогось, що відчувається як частування — все ж таки вафлі, — але виходить легшим за стос вафель із білого борошна. Вони добре поєднуються з чимось насиченим: ложкою сметани, скибочкою слабосоленого лосося або яйцем пашот, жовток якого розтікається по маленьких квадратиках. Якщо годуєте дітей, які підозріло дивляться на все зелене, — смак тут достатньо м’який, і більшість навіть не помітить, що ховається всередині.